?

Log in

16.01

May. 16th, 2017 | 05:03 pm

Помінялись із москалями місцями. Тепер вони займаються своїми питаннями: вантажівки, протести, п'ятиповерхівки, протести молоді і так далі.

А в нас все дивляться - шо ж там москалі? Як відреагують? Все не для себе, а шоби їм там якось припекло. Вся політика будується за принципом "а шо ж там на роіссі"?

То якихось співаків банять, то ше якесь лайно типу євробачення, то вулиці, то вк/одноглазікі. І самі ж відкладають купу чегли від своїх же дій - типова москальська поведінка.

Ну то не дивно, то все біороботи однієї клятої системи. На перфокартах, шо встановлені на тому місці, де в нормальних людей голова, там один і той самий код пропечатаний в райкомі.

При цьому реальні речі по торгівлі і тд чогось ініціюються зовсім іншими людьми/групами. А ці ганяють хіба шо такий самий треш, як і яниківські закони від 16-го нуль першого, які реально не енфорсяться майже ніяк взагалі.

В москалів їх треш хоч працює, а в цих цей самий треш, і то - просто пародія на треш.

Link | Leave a comment | Share

ну так и вы рассказывайте )

May. 15th, 2017 | 06:02 pm

Тепер люблять банки, різні казначейства, фонди і різні інші пацани з грошима люблять розказувати, як в них все по правилах, як все квонтифіковано, наймають тони різних піейчді, математиків і програмістів, встановлюють типу якісь методики ризик менеджменту, ієрархію прийняття рішень. Коротше, розказують різним туземцям за бест практісез…

А по факту виходить трохи не так. По факту виходить, що такі пацани, як Каргіл, наприклад, зависають в таких стрьомних активах на багато грошей. Або Темплтон при всіх їх алокейшенах і так далі тоді завис в Укрбондах. Або МТС славнозвісний зі своїми депо із ФХПО. І таких історій море, і зависають же вони не тільки в різному лайні. Питання більше в самій системі цих алокацій, лімітах і прийнятті рішень, які приймаються попри всі ці ризик менеджменти і так далі, просто вольовим рішенням. І всі єссет алокейшени йдуть темним лісом.

Звичайно, люди далекі вид цих штук люблять розказувати, шо Каргіл або Темплтон повиходили в нас усюди в плюсі, але я, м’яко кажучи, сумніваюсь в тому. А грубо кажучи, люди просто не знають, як можуть втрачати гроші і великі хлопці. Казки звичайно потім ходять, шо вони в плюсі вийшли, але то переважно видумки самих потусторонніх спостерігачів. Типу всі ЕМ-чуваки деревяні і роблять лише збитки, а ДМ-чуваки зі своїми бест практісез із таких самих жопєнєй вилазять не зі збитками, а з прибутками. Це ліл, як то кажуть.

Як в тому старому єврейському анекдоті: ну, так і ви розказуйте ))

Кортінко - пацани, які зависли у ІБАРі, який вирішив, шо хвате платить цим усім чувакам, і треба шось передомовляться. Хоча там трохи кривувату її зробили, бо частина там - то просто організатори і технічні контори, які приймали участь у випусках.

Link | Leave a comment | Share

бєзпощадбанк

May. 13th, 2017 | 04:30 pm

https://m.zn.ua/interview/andrey-pyshnyy-nikakih-fundamentalnyh-izmeneniy-v-strategii-razvitiya-oschadbanka-ne-budet-248101_.html

«Поэтому новый глава НБУ должен любой ценой запустить в ней продуктивный и эффективный кредитный механизм»

Типовий комсомольський попільщик – проблема, шо банки не кредитують. Скажемо, і економіка запрацює – головне кредитів туди більше роздать. А може проблема, шо позичальники не беруть? Шо бізнес і люди не бачать перспектив взагалі, шо ця системна криза продовжується, і просвіту немає взагалі. Тому люди і бізнес і не інвестують.

«Пока основная кредитная поддержка украинской экономики — это госбанки, без этого корпоративный кредитный портфель системы выглядел бы очень бледно, и этого недостаточно»

Звичайно, бо держбанки держбабло і держкапітал не рахують взагалі. Тупо палять бабки. Бо держава, як треба буде, намалює ше не одну сотню мільярдів на докапіталізацією цих чорних дірок, шо держбанками називаються.

«В условиях кризиса 2008–2009 гг. лидер ЕС Германия была вынуждена купить 25% акций Комерцбанка — второго по активам в стране. В итоге госбанкинг в ФРГ превысил 50% всей банковской системы. Как сегодня в Украине. Правильно ли сделали немцы? Ответ очевиден. В итоге в посткризисные 2010–2011 гг. рост ВВП Германии составил 4,1 и 3,7% соответственно. В прошлом 2016-м — почти 2%»

Чорт, це заявку на нобєлєвську. Такий лютий ресьорч і висновки. Тільки шось в нас ні після націоналізацій 08-09, ні після 14-16 ні росту, ні х*я.

«Итак, в краткосрочной перспективе госбанкинг — это уникальная возможность, которую нельзя упустить. Она дает стабильность и управляемость. Возможность заложить правильные тренды. Шанс перезапустить экономику (госкомпании, крупные инфраструктурные проекты, МСБ, энергоэффективность и т.д.). Реализовать максимум социальных функций в период кризиса. После чего (при позитивном сценарии) на подъеме экономики из владения в момент максимальной стоимости банков выйти»

Ага, унікальна можливість для особистого збагачення. А для держави, бюджету і платників податків підготуватись вічно доливати свої гроші в капітали цих чорних дір, які вони будуть і далі роздавати на гулівери-шмулівери…

«К примеру, закон о финансовой реструктуризации, который нужен всей банковской системе, был написан при непосредственном участии и сотрудничестве экспертов НБУ и, в том числе, нашего банка. Это был один из приоритетов на 2016 г. Именно поэтому у нас есть сегодня закон, создающий хорошую перспективу для расчистки балансов от токсичных активов»

Бггг, ше тоді казав, шо нема чого плодить пустоту – той закон – бо, як хочуть реструктуризувати, або примусили когось, то зроблять і так, простіше, без цих костилів рагульних. А як нє, то і ці бумажки не допоможуть. Ця піонерія думає, шо все працює лише по команді, без закону і сонце не виходить на Сході. А бумажки лише добро творять, а не заважають, бо їх тупи писали із добрими намірами. Але писали може і з добрими намірами, але кривими руками і пустими головами.

«Еще один вызов для всех нас: для НБУ, Минфина, правительства и государственного банковского сектора, — в дополнение к принятию закона о финансовой реструктуризации необходимо создать наконец финансовую компанию, которая возьмет на себя работу с токсичными активами на балансах банков. Поскольку они не только связывают нам руки и мешают развиваться, но и продуцируют серьезнейшие новые риски»

А шо вгвфо вже мало? Та і так вже дерибанщиків і любителі поживитись дохлятиною там на кожному кроці. Всі ці банки дохлих активів – це чергові надбудови із гівна і палок, чергові держагенції і тд і тп. Он свіжий приклад, в Азербайджані, ше в 15-му почали ці передачі дохлятин из балансу держбанку. Ну в ітозі і те нічого не рекаверили, і держбанк знову загибається навіть попри 5 ярдів дол, шо налили туди.

Далі взагалі по тексту чувак намакає, шо їм там треба, якшо передавати повністю списані кредити, ше додаткові резерви. Ну, це нове слово в науці і техніці – більше 100% резерву під актив. Це, як кажуть, шо при купівлі акцій не можна втратити більше, ніж 100% вкладених коштів, на те він і лонг. Пишний каже, шо лєгко, особливо, якшо це державні гроші. Я і не сумніваюсь.

Ше журналіст питає, а чи не проблема, шо Маркарова, яка курує цей проект і бедбанк, жінка бізнес партнера Клюєва, який має під ярд боргів доларів перед Ощадом. Чи нема там конфлікту інтересів?

Звичайно банкір-комсомолець каже, які там конфлікти? Безпрецендентна прозорість, МВФ, ЄБРР, МВД, АБВГД.

«Ваши опасения надуманы. Прозрачность создания такой организации будет беспрецедентной. Мы говорим об одном из вариантов, которые обсуждаются. В обсуждении, кстати, принимают участие и представители МФО, в том числе и МВФ»

Понятно, значит будут грабить (с)

Link | Leave a comment | Share

fintech-шминтех

May. 12th, 2017 | 10:00 pm

https://www.nytimes.com/2017/02/22/business/dealbook/silicon-valley-tried-to-upend-banks-now-it-works-with-them.html?_r=2

“A lot of people set out saying, ‘We are going to displace the banks,’” said Sheel Mohnot, a venture capitalist at 500 Startups who focuses on financial technology. “We realized along the way that you really have no choice but to work with the banks.”

Same thoughts on the thing. These years one often hears that fintech is going to disrupt the banks, but how you are going to disrupt something if your business and operations is 100% dependent of the banks, is built on the banking infrastructure and completely relies on them. Uber is not built on the existing taxi services, neither Airbnb is built or depends on the hotels. Disconnected from the banks or their infrastructure fintech is just a useless piece of code, which can be easily replicated or acquired by the bank. People usually just don’t realize this simple thing. The only theoretical way maybe, which I can see for now, is just a total global deregulation of the banking and financial services activity – which is even less probable than the alien invasion of Zhitomir. And even in that case you just become a specialized bank, though an unregulated one.

Link | Leave a comment | Share

Галатею будут звать Лоренцией

May. 10th, 2017 | 04:05 pm

Очільником Нацбанку стане заступник Гонтаревої - БПП

Бггг, як завжди )))

- Сейчас мне было видение - Галатею будут звать Лоренцией.
- Я так и думал, господа (с)

Фактично вже довгий час реальне керівництво, або, принаймні, керівництво найбільш важливими питаннями в НБУ займається Катерина Рожкова, яка при такому "призначенні" і продовжить керувати Нацбанком та перебере на себе ще більше повноважень, здійснюючи реальний контроль і керівництво. Таке призначення в.о. на невизначений час – це одна з улюблених тактик керівництва держави для завуальованого призначення необхідних людей.

Звичайно, що керівництво не зважає на думку людей, але тут більш важлива думка іноземних кредиторів, які можуть, м’яко кажучи, дуже насторожено відноситись до таких кандидатур зі шлейфом і явно налаштованих на обслуговування приватних інтересів. Звичайно, і попереднє керівництво (точніше теперішнє, В.Гонтарєва) в цьому плані не відрізнялась по суті у своїй сервільності владі, не маючи і не здійснюючи реально ніякої незалежної монетарної політики, а обслуговуючи інтереси Кабміну і Адміністрації президента – в реальності приватні інтереси приватних осіб, які паралельно займають державні найвищі посади.

А «роботу» і стиль роботи К.Рожкової, як тіньового керівника НБУ можна прослідити на прикладі таких банків, як Фідо Банк, Михайлівський, Платинум, Хрещатик, Діамант і так далі. Які тримали силою адмінресурсу і не виводили з ринку до останнього, хоча вже багато років вони були нездатні працювати, мали від’ємні капітали та не збирались докапіталізовуватись. При цьому НБУ довгий час робив вигляд, що нічого не відбувається, і все нормально, лише збільшуючи при цьому збитки держави, і дозволяючи власникам цих банків і менеджменту виводити останні кошт из цих банків.

Link | Leave a comment | Share

32-е мая

May. 9th, 2017 | 01:32 pm

Дивлюсь на цей треш – чуваки навіть не розуміють, шо вони такі самі ватнікі і дивляться у дзеркало. В них таке саме побєдобєсіє тільки в ще більше клоунській формі – реакція на реакцію. Як і з рештою всього – від перейменувань до різного мотлоху. Якийсь слабоумний тролінг, життя з постійною оглядкою на те, шо є там таке відбувається. Абсолютна відсутність суб’єктності. Люди живуть за чужою повєсткою. Такий жалкій і нічтожний той комсомол. Головне, шо вони самі не розуміють наскільки вони жалюгідно виглядають, і при цьому ше себе вважають чомусь більш розвиненими, або такими, хто має право диктувати іншим, а при цьому самі просто живуть реакцією на чужі дії і плани. Дикунство і упадок.

Link | Leave a comment | Share

Державні фінанси України: криза, яка завджи з тобою

May. 3rd, 2017 | 07:18 pm

За старим анекдотом про “прокляте місце” можна сказати, що навіть серед країн, що розвиваються, є такі, яких затягнуло у якусь нескінченну прірву криз, дефолтів, інфляції, навіть незважаючи на дуже хороші стартові позиції. Як приклад, можна навести Аргентину, або Україну.

Так, якщо подивитись на недовгу новітню історію, то можна сказати, що з 1991 року до теперішнього часу Україна мала всього декілька невеликих відрізків часу більш-менш сталого розвитку, який потім швидко елімінувався за періоди затяжих криз. Так, лише країна трохи оговталась від галопуючої інфляції та економічного спаду початку 90-х, почалась криза 1997-го року, яка принесла за собою новий виток девальвації, інфляції, економічної кризи та реструктуризацій. Причому, як зовнішніх, так і внутрішніх зобов’язань держави.

Період пожвавлення і розвитку 2002-2007 завершився кризою 2008-2009 і черговими девальвацією, інфляцією, реструктуризацією.

Період 2010-2013 навіть складно назвати періодом якогось розвитку – скоріше відновлення до докризових рівнів, та і то із великою “натяжкою”.

Нинішня криза 2014, яка і досі продовжується, за багатьма ключовими параметрами відкинула країну десь в період поскризових 2002-2005 років. І знову: девальвація, інфляція, реструктуризація.

Україна навіть не намагається вийти із цього кола переродження, і постійно робить одні й ті самі кроки, які через певний час приводять її до вихідної ситуації – кризи, девальвації, інфляції, падіння доходів населення, економічного болота. Відживша, нереформована система взаємовідносин в країні постійно продукує значні непродуктивні розходи, які сама країна просто не може собі дозволити. Звичайно, що в такій ситуації і джерел фінансування в країні фактично немає, окрім емісійного (внутрішній борг) та боргового (зовнішній борг), який теж фактично кінець-кінцем перетворюється на внутрішній, емісійний-інфляційний.

Звичайно, що нинішня криза є черговим доказом цього “правила”, як і попередні. І, звичайно, шляхи проходження крізь ці кризи весь час одні й ті ж самі, які потім з часом призводять до чергової кризи. Реструктуризації і списання частини зовнішніх і внутрішніх зобов’язань держави призводить лише до того, що ці інфляційні потоки списуються, коли ситуація трохи притихає сама собою, і держава вважає, що таким чином можна почати із якогось ніби чистого аркуша, бо виплати боргів, або не треба робити взагалі ;внутрішній борг), або вони рознесені далеко в майбутнє, тому можна знову брати у борг і другувати новий внутрішеій борг для нового споживання, розкрадання і обіцянок, які через деякий час матеріалізуються в черговий виток кризи.

Для багатьох вже очевидно, що нещодавня реструктуризація зовнішніх зобов’язань, проведена у 2015 році, дала невелику відстрочку часу, і вже у 2018-2019 роках Україні буде на порозі чергового дефолту і реструктуризації. Тобто залишився всього один рік.

Аналогічна ситуація відбувається і з внутрішнім боргом, близько 18% якого має бути погашено протягом наступних 12 місяців, або біля 130 млрд грн із 720 млрд. При цьому із цих 130 млрд майже половина (48% або 63 млрд грн) – це внутрішній борг номінований у іноземній валюті. Загалом більше 30% внутрішнього державного боргу прив’язано до іноземної валюті, тобто більше 217 млрд грн із 720 млрд.

Такий борг, навіть попри те, що він внутрішній, вже не можна погасити інфляцією і “вмиканням друкарського станка”, який має побічні ефекти і при боротьбі із боргом номінованим у гривні. Тоді наша держава просто повертається до такого простого рішення, як списання частини заборгованості.

Звичайно, списання не називають списанням, а іменють реструктуризацію (2000-2001), або репрофайоінгом, як зараз. Однак по суті, а часто і по формі така місцева реструктуризація є списанням частини боргу. Таким чином держава собі розчищає шлях і розвязує руки для наступного друку і нарощення боргу з метою фінансування дефіциту бюджету, який в свою чергу включає в себе не тільки виконання певних соціальних гарантій держави, а й фінансування неефективних державних підприємств, а дуже часто і прямого розкрадання коштів, як показав недавній приклад із вилученими 40 млрд грн, які були переважно у формі облігацій внутрішьної державної позики.

Але, повертаючись до списання, яке часто маскують іншими термінами. Зокрема, рестурктуризацію державного боргу перед Національним банком у 2000 році було проведено таким чином, що 6.3 млрд грн нарахованих відсотків було взагалі списано, а решту – 9.5 млрд грн (з яких 2/3 було номіновано у іноземній валюті) “розтягнуто” на 35 років. При цьому відсоткова ставка встановлювалась на рівні 5%.

Думаю, не варто казати, що така “рестурктуризація” аж ніяк не відповідала ринковим умовам. Зокрема, навіть простий приклад демонструє, що рестурктуризація на 15 років із виплатою відсотків кожні півроку на рівні 5% річних при вихідній дохдності 10% (нижчої дохідності в гривні у нас і не було за всі ці роки) означає, що реально держатєль паперів (НБУ) списує більше 40% номіналу, тобто реалізую збитки.

Ще за минулої рестурктуризації закондавчо визначалось, що під ту операцію Національний банк України мав сформувати 20% резервів, але, як бачимо, реальне списання було набагато більшим. Якщо враховувати списані відсотки, то взагалі становило більше 2/3 боргу, який тримав на своєму балансі нацбанк. Недостатність сформованих НБЦ резервів під дежавні цінні папери на своєму балансу відмічав і тодішній аудитор національного банку – PricewaterhouseCoopers.

Аналогічну рестурктуризацію-репрофійлінг-списання готують і цього разу. Поки що з цього приводу небагато інформації, але ті проекти, які обговорювались – всі дуже далекі від ринкового рефінансування (наприклад, як при реструктуризації зовнішніх зобов’язань). Зокрема, обоворювалось подовження строку погашення до 30 років, зниження відсотковї ставки при цьому до 5%, а бо 5% протягом перших 10-15 років, а потім на рівні інфляції. Тут може бути безкінечна кількість варіантів, головне – це яким буде фактично рівень списання (як у прикладі вище), і яким буде відповідо ефект на баланс національного банку.

Так, зокрема, навіть такий відносно “легкий” варіант “рестурктуризації”, як наведено вище, означає списання (зниження ринкової вартості) паперів на балансі НБУ на 40-50%, що означає збиток для центрального банку близько 150-190 млрд грн. Тобто в такому разі капітал Національного банку, який складає на початок 2017 року 195 млрд грн, обнуляється.

Таким чином сам НБУ вже стає банкрутом. Звичайно, що центральний банк сам пише собі правила, і в такій системі він просто не може збанкрутувати, і може “працювати” взагалі без капіталу, але тим не менше така діра в балансі центробанку являє собою чергову ілюстрацію державної політики ходіння по граблях, і в решті решт призведе до чергового спурту інфляції і росту боргів у дуже корокій часовій перспективі.

Україна фактично після всіх цих “списань” і прощень боргів та реструктуризації виходила лише з більшим боргом. Зокрема, і період 2000-2001 і нинішній, та й період 2008-2009 дуже добре проілюстрували, як швидко держава може нарощувати борг, і як легко нівелюються ці єфекти так званої “економії” від руструктуризації.

Фактично наша бюджетна, боргова, монетарна, економічна політики нагадують наркомана, який після невеличкої перерви лише збільшує дозу, а саму прерву використовує для пошуку коштів на нову дозу.

Саме тому, аби не скотитись у таке наркоманське піке постійного інфляціїного фінансування розвинені держави намагаються уникати навіть обговорення на високу державному рівні самої такої можливості – списання державного боргу, якщо ним володіє інший державний агент, зокрема центральний банк.

Link | Leave a comment {2} | Share

the thing in itself

Apr. 25th, 2017 | 11:16 pm

https://www.bloomberg.com/news/articles/2017-04-25/investors-in-this-etf-saw-their-possible-yield-plunge-overnight/

This is just one of the examples of how one day this whole thing and trend of moving into passive will reverse. Buying some ETFs blindly assuming you are ‘buying the market’ is just another kind of active bet, or buying something unknown in other words. Usually the whole passive or ‘buy the market’ thing is so unrealistic and detached from the real investing, which many investors realize only at their own expense. And I am not advocating for pure active, but rather saying that most of these so called passive vehicles are so complicated in their nature, structure and have so many other details, that retail investor simply cannot track and grasp all these details, nor usually even institutional does.

https://ftalphaville.ft.com/2017/04/25/2187817/soooooon-passive-vs-active-edition/

https://ftalphaville.ft.com/2013/07/01/1551972/blackrock-etfs-are-the-true-market/

Link | Leave a comment | Share

pardonne nous

Apr. 24th, 2017 | 02:43 pm

У Києві вулицю Льва Толстого закликають назвати іменем Євгена Чикаленка

Називається: застав комсомольців богу молитись, так вони собі лоби порозбивають.

Пам’ятаю, як років зо два ту саму тему і по тій самій вулиці вже теж мусолили, зокрема блогір кіпіані. Ну, думаю: війна, люди перенервували, буває. Але на питання, а чого Толстого перейменовувати, а не Кіквідзе, наприклад, червоного командира, чи Руставелі – теж діяч культури, то взнав, шо це расизм, фашизм і все таке інше - ну, як полагається, звичайна комсомольска риторика, як у Жванецького: довго бився головою об стіну, в общем, ушов от отвєта (с)

Ну, то так-то воно так, ті, хто проти цього треша, то вони, як і в москалів – одночасно і фашисти, і найміти кремля/вашингтона.

От я взагалі не можу зрозуміти, як, наприклад, можна в Одесі чи в Херсоні з Харковом повикидати ту історію і через коліно написати нову? І головне – навіщо? Навіщо плодити і множити рагулізм і будувати собі ці рейхстаги на городі з гівна і палок і штурмувати їх?

Відповідь, напевно, в тому, що сенсу в тому нема взагалі. Нема відповіді на питання «навіщо». Партія сказала: «треба», - комсомол отвєтіл: «єсть».

Link | Leave a comment | Share

(no subject)

Apr. 21st, 2017 | 03:15 pm

Перефразуючи Михайла нашого Євграфича: якшо в нас кажуть, шо путєннападьот, то значит, шо знов шось зпиздили.

Link | Leave a comment | Share